как найти Куйбышев Канабис White Widow Бошки Шишки LSD WEED

Олежка, сидишь тут на уроке и размышляешь, как же ты вчера закладки забирал. Не хилый кайф получился, и все благодаря одному коксику, который мне Саша вчера в школе продал. Такой двинутый парень, этот Сашка, всегда готов покатить таблеточку или закинуть шишки.

Все началось с того, что я никак не мог найти хорошую мутку. На нашем дворе драпающих мало, и найти что-то нормальное было проблемой. Я уже начал отчаяваться, когда услышал про Сашку и его связи. Решил с ним повидаться и спросить, может быть, у него что-то интересное есть.

Встретились мы в подъезде, уголек курили, и я начал хипповать, понятно, что хочется найти хорошую драпу. Сашка понял, о чем я говорю, и обещал помочь. Говорит, что у него есть амфетамин, но неоновых червей в глазах от него не хотелось видеть. Я сказал, что слишком сильные штучки для меня, нужно что-то попроще.

Сашка откинулся на стену и сказал, что может закинуть мне шишки марихуаны. Я тут же задрал брови и спросил, как это он их найдет. Он мне объяснил, что у него связи в городе и все дела. Ну, я согласился, ведь отличного драпа все-таки не каждый день повезет найти.

На следующий день Сашка принес мне пакетик с шишками. Я открыл, понюхал, запах был просто бесподобный. Я уже представлял, как выхожу к доске и учительница подозрительно на меня смотрит. Вижу, у нее глазки расширились, а я все смеюсь, и вокруг все хихикают. Очень круто было бы.

Однако не все всегда задумывается так, как ты хочешь. В тот самый день у меня была пара по математике, и я, будучи уверенным, что все прошло гладко, решил пойти к доске. А тут, блин, неудача! Ударился яйцом об угол парты. Кровь течет, учительница в шоке, а я стою с недовольной миной и думаю, что все виноваты эти шишки и мои неловкие движения.

Теперь я забыл про свои хотелки хипповать на уроках и получать крутой кайф. Во-первых, мне нужно залечить ранку, чтобы не было никаких осложнений. А во-вторых, мне кажется, что лучше не рисковать с наркотиками в школе. Хоть они и дают кайф, но тут уже дело идет о моем здоровье и будущем.

В итоге, мои приключения с закладками и марихуаной закончились не самым приятным образом, но это мне наука. Нельзя быть таким глупым и безответственным. Может быть, когда-нибудь взрослые, которые учат нас в школе, расскажут нам больше о наркотиках и последствиях их употребления.

Так что, ребята, не мутите и не лезьте в опасные делишки. Это точно не стоит того.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...